Офшор (офшор, офшорна зона) - юрисдикція, де для зареєстрованих там іноземних компаній створено особливі сприятливі умови для ведення бізнесу. Як правило, пільги поширюються на організації певної правової форми - для них є можливість оптимізації податків (або вони взагалі відсутні), спрощена система реєстрації.
Найчастіше замість оподаткування для таких компаній передбачено фіксовану ставку щорічного збору, що не залежить від масштабів бізнесу і прибутку. Єдине обмеження для офшорних організацій - заборона на ведення діяльності в країні реєстрації. Здебільшого фірми створюються для міжнародного бізнесу, і ця умова не заважає в їхній роботі.
Діяльність офшорних компаній, створених для ведення бізнесу, не пов'язана з відмиванням грошей і не заборонена законодавством України. Вони можуть володіти майном в Україні, постачати товари, надавати послуги та співпрацювати з українськими фірмами.
Історія терміна та створення
Ще в Стародавній Греції та Римі торговці завозили свій товар на території, де не було поборів або вони були відносно невеликими. Сам термін "офшор" уперше вжили в американській газеті в середині минулого століття. У статті йшлося про організацію, яка змогла уникнути урядового контролю США і сильно зменшити своє податкове навантаження. Для цього їй довелося зареєструвати бізнес у країні з низькими податками.
Прототипом сучасної юрисдикції офшорних зон стала Швейцарія. У цій країні вперше у світі було ухвалено закон про банківську таємницю, анонімність власників бізнесу та конфіденційність. Банкіри повинні були вести облік своїх клієнтів, але розголошувати їхні імена заборонялося. Завдяки розробленим інститутам фінансової секретності в країну потягнувся іноземний капітал.
У 70-х роках XX століття здобула незалежність частина англійських островів. Ті, що залишилися у складі Сполученого Королівства і Північної Ірландії, не всі отримували фінансування від Великої Британії. Для них основним джерелом доходів стала реєстрація офшорних компаній та отримання від них фіксованих щорічних зборів.
Згодом інші країни теж стали запроваджувати закони, подібні до швейцарських, щоб залучити в казну капітал. Так утворилися офшорні зони в сучасному розумінні.
Це цікаво - Стартап (Startup): що це таке простими словами.
Як працює офшор
Вільні економічні зони та офшори створюються для того, щоб підняти економіку країни, прискорити розвиток підприємницької діяльності, отримати інвестиції в бюджет. Казну поповнюють держмита під час відкриття компаній, щорічні збори, які платять іноземні фірми.
Натомість інвестицій офшорна зона дає підприємцям свої вигоди - не втручається в їхні справи, якщо вони не суперечать законам, не залучає наглядові органи для перевірки, надає пільгові умови для реєстрації бізнесу з мінімальним пакетом документів.
Сьогодні бізнесмени всього світу використовують офшори, щоб оптимізувати витрати свого підприємства і створювати гнучкі схеми для управління бізнесом. Офшорна фірма - самостійна юридична особа, яка працює за законами тієї країни, де вона зареєстрована. Відкривають офшор зазвичай для таких цілей:
- забезпечити конфіденційність власника компанії та збереження майна;
- надавати послуги закордонним організаціям;
- укладати угоди з іноземними партнерами при торговельній діяльності;
- інвестувати гроші в ринок акцій - закордонний або вітчизняний.
- оптимізація холдингових структур.
Як правило, кожен офшор спеціалізується на якійсь діяльності. Під час вибору юрисдикції потрібно враховувати цей фактор, а також можливість відкриття банківського рахунка в країні, вартість реєстрації та річного обслуговування фірми, необхідність здавання звітності, особливості оподаткування та багато іншого.
Класичні офшорні схеми
Офшорні фірми використовують для різних комерційних цілей із застосуванням відпрацьованих механізмів. Найпопулярнішими є варіанти використання офшорів для наступної діяльності:
- Експортно-імпортні операції. Офшорна компанія тут виступає посередником між міжнародними партнерами і торговою компанією в Україні. Завдяки реєстрації в низькоподатковій зоні фірма може економити на сплаті податків.
- Агентська. Зареєстрована в офшорній зоні фірма укладає агентський договір із компанією в респектабельній юрисдикції (частіше для цієї схеми використовують організації типу LTD у Великій Британії). Весь основний прибуток перебуває на рахунках в офшорі, податки з нього не сплачуються. Британська LTD виплачує податки зі свого обороту, займається підготовкою всієї звітності.
- Холдингова. Холдингові структури в офшорах використовують для того, щоб володіти активами дочірніх підприємств у зарубіжних країнах - інтелектуальною власністю, акціями, колекціями творів мистецтва, нерухомістю. Через холдинг найчастіше отримують пасивний прибуток - дивіденди, роялті, доходи від оренди нерухомості та інші.
- Інвестиції в цінні папери. Кошти компанії вкладаються в офшорний інвестиційний фонд. Професійний керуючий переводить їх в акції та цінні папери. Усі вкладення інвесторів захищені від податкових органів, оскільки фактично не є їхньою власністю доти, доки вони не вийдуть із проєкту.
- Виведення коштів через дивіденди, відсотки або роялті. Офшорна фірма виступає в ролі акціонера або засновника організації в Україні. Прибуток виводиться у вигляді дивідендів, відсотків або роялті. Оскільки перший власник перебуває в офшорі, податки на прибуток не сплачуються. Для використання цієї схеми потрібно, щоб між країнами було підписано договір про уникнення подвійного оподаткування.
- Лізингова діяльність. Офшор використовується для оптимізації митних зборів при ввезенні в країну обладнання.
Наприклад: На Кіпрі створюють резидентську фірму. Водночас у безподатковій юрисдикції реєструють класичний офшор. Кіпрська компанія бере кредит в офшорної і купує обладнання. Воно передається в лізинг українському підприємству. Фірма з України виплачує лізингові платежі кіпрській фірмі, а та платить кредит офшорній компанії. У результаті українське підприємство отримує можливість законно переводити кошти в офшор без виплачування податків з лізингових платежів. - Страхова діяльність. У безподатковій юрисдикції створюється дочірня фірма для страхування власних засновників. Існують різні види таких страхових організацій для максимального зниження податкових платежів.
Офшорні зони світу
Більшість класичних офшорних зон розташована на території невеликих острівних держав - Сейшели, Маршаллові острови, Британські Віргінські острови та інші. Як правило, у них зовсім не потрібно сплачувати податок на прибуток і здавати фінансову звітність, фірми реєструються за спрощеною схемою, часто без особистої присутності засновника. Для власників і директорів є можливість зберегти відносну конфіденційність.
Незважаючи на податкову привабливість, класичні офшорні юрисдикції не завжди підходять для бізнесу, оскільки можуть виникнути проблеми з відкриттям банківського рахунку. Для партнерів такі фірми виглядають непривабливими в плані репутації.
Низькоподаткові юрисдикції належать до "часткових" офшорів. Як правило, в них є певні вимоги до формування та здачі фінансової звітності, визначені ставки податків, але вони невеликі або застосовуються не до всіх доходів організації.
До європейської офшорної зони входять держави з окремими низькоподатковими зонами. Це не офшори в класичному розумінні, але в них є можливість для оптимізації оподаткування. Яскравий приклад - Велика Британія зі своїми компаніями LTD і LLP. Наведені приклади - зовсім не повний список офшорних зон світу.
Висновок
Офшор сьогодні - розвинений інструмент міжнародного бізнесу, за умови його правильного використання.
Читайте також - ідеї для бізнесу в інтернеті з невеликими вкладеннями.
Автор фінансового журналу «БізнесКіт.сом», в минулому керівник відомого smm-агенства. У даний час коуч, інтернет-підприємець і маркетолог, інвестор. Розповідаю: як ефективно управляти особистими фінансами, вигідно їх примножувати і більше заробляти.
На сторінках сайту Ви знайдете багато корисної для себе інформації.
Підписуйтесь на наш канал в Telegram
